Історія села Плахтянка

16466543_1300066736724702_59597736_oНа початку ХХ ст. в с. Плахтянка нараховувалося 65 дворів, у яких мешкало 328 осіб (175 чоловіків та 153 жінки). Село належало А.В. Савицькому. Основним заняттям місцевих мешканців було хліборобство. У Плахтянці нараховувалося 1842 десятин землі (1735 десятин поміщика, 107 десятин селян). Вся земля у селі оброблялася за трьохпольною системою.

За окремими даними у Плахтянці не було власної школи, однак у документах 1901 р. вказується, що у селі діяла школа грамоти. Також відомо що у 1910 р. до школи яка розташовувалася в одній з найманих хат ходило 20 – 30 місцевих дітей. А вчителем до 1917 р. був Цимбалюк із Андріївки.

Напередодні Першої світової війни у березні 1914 р. власник села Савицький звернувся до одного із земських чиновників В.Я. Демченка з повідомленням про пожертвування ділянки землі для майбутньої земської школи. В його листі йшлося:

«Глубоко сочуствуя скорейшему проведению в жизнь реформы всеобщего обучения, я прошу Вас доложить ближайшему земскому собранию о моем желании принести в дар земству участок земли близ деревни Плахтянки мерою в 2 десятины для постройки школы и при ней комнаты для амбулаторного фельдшерского пункта. В случае, если собрание согласится принять мой дар, прошу не отказать меня уведомить для совершения крепостного акта, расходы по содержанию такового принимаю на себя. Было бы очень желательно, чтобы школа могла функционировать с начала будущего учебного года».

Земське начальство не змусило довго себе чекати. Власнику Плахтянки через певний час було надіслано позитивну відповідь повітового земського правління: «Уездное земское управление, выражая свою глубокую благодарность за пожертвование участка земли близ деревни Плахтянки для постройки земского училища, имеет честь уведомить Вас, что к постройке училища будет приступлено немедленно».

Однак із-за початку Першої світової війни будівництво розпочате не було і земську школу не відкрили.

Проте у 1914 р. на території села була побудована ґуральня з виробництва спирту.

Перед революцією 1905 р. нащадки пана Савицького почали продавати землю селянам. У цей час в селі було близько 100 селянських господарств, з них 70 % були середняки і 30 % – бідняки. Проте піщаний ґрунт давав погані врожаї і селянам треба було вкладати багато праці, щоб зібрати мізерний урожай. Під час революційних подій 1905 – 1907 рр. у селі відбувалися невеликі заворушення, організаторами яких були С. Сімороз та А. Новик, яких невдовзі було вбито. Нові виступи селян очолили Зарицький і Шмигельський.

Під час Визвольних змагань (1917 – 1921 рр.) у Плахтянці господарювали загони петлюрівців, денікінців, німців. У грудні 1918 р. більшовики здійснили першу спробу укріпити свою владу у селі. Було утворено сільську раду, яку очолив М.О. Петренко. Під час свого першого господарювання більшовики націоналізували спиртзавод. У 1924 р. та 1936 р. відбудеться розширення виробництва. У березні 1918 р. більшовиків витіснили німецькі війська. Незабаром буде встановлено владу Гетьмана Скоропадського.

У січні 1920 р. більшовики знову повертаються. Відбувається волосний з’їзд революційних комітетів під керівництвом Б.К. Полянського.

У травні 1920 р. більшовиків вигнали польські війська, але уже в червні радянська влада повертається.

У 1922 р. організовано комнезам, головою якого став І.К. Мукшименко.

Із 1923 р. в селі працювала початкова школа, яка знаходилася в колишньому панському маєтку і складалася з 6 кімнат. У 1926 р. цей будинок згорів. Однак навчання продовжували у непристосованому приміщенні. У 1935 р. було відкрито нове приміщення школи. Нова школа мала 4 класи, учительську, бібліотеку, фізкабінет, коридор і квартиру (!) директора. Опалення було грубне. У 1904 р. приміщення було переобладнано і добудовано. Було збільшено квартиру директора та додано квартиру завуча. Школа була семирічна, а тому навчання проводилося у дві зміни: перша – молодші, друга – старші класи. До війни директором школи був П.С. Гаєвського, який буде розстріляний гітлерівцями.

За архівними документами на жовтень 1926 р. у селі мешкав А.Й. Андрієвський, хорунжий Армії УНР. Однак активістам «Героїки» під час краєзнавчої експедиції у 2012 р. не вдалося відшукати жителів, хто б знав Андрієвського. Також не вдалося встановити місце поховання.

На 1926 р. у Плахтянці мешкало 689 осіб. А до складу сільської ради входили с. Красногірка (377 мешканців), хутори: Піщане (90 мешканців), Пужа (29 мешканців), Райно (50 мешканців), Чудин (223 мешканців).

У 1930 р. у Плахтянці розпочинається колективізація. Було утворено колгосп «13-річчя Жовтня». До нього увійшло 30 селянських господарств. Ініціатором процесу колективізації виступав І.І. Онищук, а членами правління стали – П.В. Гончаренко та М.З. Сімороз.

Уже наступного року колективізація була закінчена. Однак окремі місцеві мешканці виступили проти створення колгоспу. У 1930 – 1931 рр. були розкуркулені О.Г. Мукшименко, В.Г. Сімороз, Д.І. Сімороз.

Одним з наслідків колективізації у Плахтянці став Голодомор 1932 – 1933 рр. Голод у селі почав виникати із-за непомірних норм хлібоздачі. Так у документі від листопада 1932 р. розповідається про супротив мешканців Плахтянки до виконання хлібоздачі. Зокрема у ньому вказується: «предсельсовета Кузьменко – член партии, задержал спекулянта Кравченко, вывозившего хлеба в г. Киев в количестве 15 пуд. По договоренности с секретарем партячейки Кирпачем Кузьменко возвратил этому спекулянту 7 пуд. хлеба и к ответственности его не привлекал».

Зі спогадів очевидців та їх рідних відомо, що у селі були випадки смерті від голоду. Однак точної кількості відшукати нам не вдалося. Нам вдалося встановити факт смерті у 1932 – 1933 р. в Плахтянці 17 осіб. Можливо смертність у селі була маленькою, адже тут працював спиртзавод на якому робітникам видавали харчові пайки, які рятували життя багатьом.

22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна. Червона армія виявилася не готовою до ведення бойових дій. Як результат, уже в липні фронт підійшов до кордонів Макарівщини. 13 липня 1941 р. с. Плахтянка була окупована гітлерівськими військами. Однак ще понад місяць поблизу Плахтянки йшли бої. Частини 27 стрілецького корпусу вели бої за залізничну станцію Клавдієво та с. Андріївку.

За нового порядку у Плахтянці було створено сільську управу до складу якої увійшло с. Красногірка. Плахтянська сільська управа за адміністративним поділом входила до підрайону Макарів. А голова управи був у прямому підпорядкуванні Макарівської райуправи.

За гітлерівського господарювання продовжував роботу у селі колгосп «13-річчя Жовтня», спиртзавод. Також нацисти створили у Плахтянці зливний пункт для прийому молока та відгодований пункт для тварин.

Також на кілька місяців у 1942 р. гітлерівці відновили навчання у школі. Але уже наприкінці 1942 р. всі навчальні процеси були припиненні, а у приміщенні школи розквартирувався Плахтянський батальйон козаків.

Однак окупанти для більшості запам’яталися негативними діями. У селі діяв Плахтянський куст поліції. До нього входила 11 осіб. Самим цікавим є той факт, що серед них не було жодного місцевого мешканця (4 з Липівки, 4 з Макарова, по одному з Гавронщини, Ніжиловичів та Кодри). У ДАКО зберігся цікавий документ в якому розповідається про радянського партизана впійманого представника Плахтянського куста поліції, який на допиті в Макарові здав переважну більшість партизанів Андріївки. За нацистського господарювання у Плахтянці було розстріляно п’ять місцевих мешканців. На примусові роботи до Третього райху було вивезено 31 житель села. Гітлерівцями було зруйновано свинарник, корівник та телятник. Розібрано більшість машин в колгоспі.

А тому не дивний є той факт, що мешканці Плахтянки брали активну участь у русі Опору. Тим паче поблизу села у вересні – жовтні 1943 р. діяло кавалерійське партизанське з’єднання під командування генерала М.І. Наумова. У 1968 р. районна комісія вручила партизанський квиток єдиного зразка трьох мешканцям Плахтянки: П.О. Мукшименко, М.Г. Сімороз, І.І. Деркач. За даними дослідників історії Плахтянки, також активними партизанами були В.Н. Сімороз, І.І. Соломенко. Г.І. Паламарчук. Згідно архівних документів партизанами у Плахтянці було спалено міст, молочний зливний пункт. А також неодноразово роздавали у селі хліб з колгоспної комори.

7 листопада 1943 р. с. Плахтянка була визволена радянськими військами.

На фронт було мобілізовано понад 150 мешканців Плахтянки, 137 плахтянців загинуло у роки Другої світової війни. За мужність і героїзм проявленні на полі бою було нагороджено 89 жителів села.

З поверненням радянської влади у Плахтянку відновлює роботу каральна система. Так у червні 1944 р. за співробітництво з окупаційною владою був засуджений до 15 років позбавлення волі П.Н. Петренко.

16469007_1300066656724710_398789037_nОдночасно з цим розпочинається відбудова. Майже відразу відновив роботу колгосп «13-річчя Жовтня». У 1950 р. колгосп було об’єднано з липівським колгоспом ім. Ворошилова. У 1957 р. їх було роз’єднано, і у Плахтянці було утворено колгосп ім. Чапаєва. Однак уже в 1958 р. плахтянський колгосп ім. Чапаєва був об’єднаний з колгоспом ім. Котовського (с. Червона Гірка) у один ім. Чапаєва.

Протягом усього 1944 р., без канікул пройшло навчання у місцевій школі. І за цей час було пройдено програму за два класи. Директором школи після визволення була призначена В.Ф. Гаєвська, дружина довоєнного директора.

У 1960 р. школа була реорганізована у восьмирічну, було також відкрито 8-й та 9-й вечірні класи. Через рік вони стануть заочними. Наприкінці 1960-х рр. у школі було побудовано систему парового отоплення, майстерні. Наприкінці 1970-х рр. побудували нове приміщення двоповерхової цегляної школи. Трішки пізніше відкрито спортзал. У 1989 р. школу перетворено у неповну середню.

У після воєнний період директорами працювали: Н.Д. Вольрнер (1944 р. – 1953 р.); М. Чертков (1953 р. – 1960 р.); Є.В. Угнівенко (1960 р. – 1970 р.); Г.Д. Гордієнко (1970 р. – 1979 р.); В.В. Янішевський (1979 р. – 1980 р.); О.І. Вареник (1980 р. – 1986 р.); О.М. Марченко (1986 р. – 1990 р.).

У 1948 р. після чергового розширення на повну запрацював спиртзавод. У 1958 р. завод почне переобладнання на виготовлення кормових антибіотиків. Перша продукція, біоміцин, була видана у 1961 р. А сам завод стане Плахтянським цехом кормових антибіотиків Немішаєвського біохімзаводу, підпорядкований системі «Укрмедбіопром». І лише у 1981 р. було відокремлено виробництво й створено Плахтянський завод кормових антибіотиків з цільовим фінансуванням та матеріально технічним забезпеченням. Першим директором заводу призначено Ф.П. Лавірка.

У 1950 р. було розпочато процес від’єднання від Плахтянської сільської ради с. Червона Гірка та передача його до Андріївської сільської ради. Цей процес повністю було закінчено у 1952 р.

У 1959 р. у Плахтянці було ліквідовано відгодівельний пункт худоби.

У 1964 р. у селі було відкрито нове приміщення дитячого садка.

У 1967 р. у Плахтянці мешкало 946 осіб.

У 1971 р. у селі мешкало 849 осіб. У селі працювали клуб, бібліотека, дільнича лікарня на 25 ліжок з рентгенологічним і стоматологічним кабінетами та пологовим відділенням, аптека.

У 1972 р. Плахтянську дільничну лікарню реорганізовано в медичну амбулаторію.

У 1979 р. радянська влада розпочала війну у Афганістані. Багато мешканців Макарівщини виконували свій інтернаціональний обов’язок в далекій азіатській країні. У жодному офіційному списку нам не вдалося відшукати в списках воїнів-інтернаціоналістів мешканців Плахтянки. Однак сучасні дослідники історії села вказують, що учасниками бойових дій були чотири місцевих мешканці. На 2013 р. в живих залишався лише один.

У 1982 р. було утворене Плахтянське лісництво, яке розкинулося на площі 4 043 гектарах.

У 1986 р. після аварії на ЧАЕС мешканці с. Плахтянка прийняли до своїх осель переселенців з Чорнобильського району із сіл Речиця, Товстий Ліс, Буда, Красний Посьолок зі своїми звичаями та обрядами. У вересні 1986 р. в експлуацію в селі було введено 100 житлових будинків, об’єкти соцкультпобуту: КПП з магазином, їдальню на 30 місць, баню на 10 місць, інженерні мережі, телефонну (2,3 км), електромережу (2,85 км), водопостачання (2,6 км), благоустрій (11919 м), будівництво яких проводилося МПМК-292 Чернівецького облагробуду.

А попереду було проголошення Незалежності України та значні зміни в житті с. Плахтянка.

к.і.н. Віталій Гедз

Коментарі

Напишіть відгук