Історія села Наливайківка

15133871_1221663474565029_1709252081_o

На початку ХХ ст. в с. Наливайківка нараховувалося 278 дворів, у яких мешкало 1656 осіб (862 чоловіків та 794 жінки). Село належало Олексію Яковичу Киху, але було в оренді у Якова Федоровича Омельчука. Окремі мешканці села займалися візницьким промислом. Однак основним  заняття більшості місцевих мешканців на той час було хліборобство. У Наливайківці нараховувалося 4360 десятин землі (2674 десятин – поміщика, 65 десятин – церкви, 1621 десятин – селян). Вся земля оброблялася за трьохпольною системою.

Також на початку ХХ ст. поблизу с. Наливайківка знаходився німецький хутір Наливайківка. Там мешкало 58 осіб. Усі вони були німцями-колоністами.

У 1900 р. у Наливайківці діяли православна церква, два хлібних магазини та церковно-парафіяльна школа. У 1900 р. в школі нараховувалося 54 учні та 11 учениць, в 1913 р. – 108 та 37. У 1916 р. у школі навчалося 95 хлопчиків та 36 дівчаток.

З 1901 р. священиком місцевої парафії і одночасно директором школи став Стефан Стефанович Богданович. Під його керівництвом у 1905 р. було відкрито новий храм св. Миколая.

З 1908 р. до 1916 р. школу очолював священик о. В’ячеслав Васильович Дамков. Саме за його головування у 1913 р. припав розквіт школи.

Останнім наставником церковно-парафіяльної школи був о. Автоном Іоаннович Новоселецький. У 1918 р. школа була закрита.

У 1904 р. у Наливайківці будується винокурня. Згідно документів 1912 р. її власником був Б. Шабловський, але вона була в оренді у О. Киха. На підприємстві працювало 13 робітників. У 1914 р. тут було встановлено двигун та працювало 16 робітників.

У 1913 р. в Наливайківці мешкало 1 656 осіб. Крім винокурні тут працювала бакалея, власником якої був Табаков Давид Вольфович.

З початком у серпні 1914 р. Першої світової війни все чоловіче населення було призване до лав армії. Так з документів Макарівського районного історико-краєзнавчого музею відомо, що учасником бойових дій був мешканець села Головченко. На службу він був забраний ще у 1913 р. У роки Першої світової війни служив у 295 піхотному Сквирському полку. 10 липня 1916 р. отримав поранення у ногу. Після лікування у шпиталі повернувся до дому. За мужність і героїзм проявлені на полі бою 6 вересня 1916 р. був нагороджений Георгіївським хрестом IV ст.

15065121_1221664587898251_32174994_oУ 1917 – 1922 с. Наливайківка як і вся Макарівщина пережила шістнадцять змін влад. У 1918 р. було здійснена перша спроба встановити радянську владу. Але уже через місяць більшовики були вигнанні.

Остаточно радянська влада у Наливайківці встановлюється у 1920 р. У той рік було створено сільський комітет, який очолив М.І. Стукало та комітет незаможних селян на чолі з М.З. Соломенком.

У 1920 р. на базі маєтку поміщика Киха було організоване перше колективне господарство – комуна «Сила».

Однак не всі мешканці Наливайківки мали намір підкорюватися радянській владі. Так троє уродженців села Павло Феодосійович Волощенко, Михайло Семенович Федченко та Михайло Павлович Швед у 1921 р. пішли до лав повстанських загонів отамана Голокопитенка.

Отаман Голокопитенко (1902 – 1922 рр.). Народився в с. Гавронщина Макарівської волості. Справжнє прізвище Іван Захарович Галай. Відомий також як «Гуляй-Біда», «Гуляй-Козак». Козак, сотник, отаман 2-го партизанського загону імені С.В. Петлюри.

Загін чисельністю близько 15 повстанців оперував з весни 1921 р. у Макарівській волості Київської губернії під керуванням отамана К. Яблучка який улітку, будучи пораненим, призначив замість себе отаманом сотника І. Галая під псевдо «Голокопитенко». З липня 1921 р. останній перебував у загальному підпорядкуванні отамана Орлика, а безпосередньо підтримував зв’язки з отаманом Голубенком. Повстанці здійснювали напади на дрібні військові підрозділи і перешкоджали роботі місцевих органів влади.

З приходом зими 1921/1922 рр. частина повстанців склали зброю у сподіванні на амністію. За їх сприяння у грудні 1921 р. у с. Гавронщина проведено чекістську операцію, у результаті якої загін було ліквідовано, більшість повстанців захоплено у полон, а отамана Яблучка убито під час спроби затримання. У січні 1922 р. чекісти полонили отамана Голокопитенка. Засуджений до розстрілу 26 лютого 1922 р.

Як колишні робітники П.Ф. Волощенко, М.С. Федченко та М.П. Швед добре знали роботу районного відділку міліції. А тому 26 серпня 1921 р. організували та провели вдалий наліт на Макарівську міліцію та звільнили арештованих. Однак уже у вересні П.Ф. Волощенко був арештований. Йому вдалося втекти. 22 грудня 1921 р. у Мотижині будуть арештовані П.Ф. Волощенко та М.С. Федченко. На допиті слідчий запитав у М.С. Федченка «Яку користь можете принести совєтській владі в оправдання своєї злочинної діяльності?». На що отримав відповідь «Думаю, що ніякої».

13 січня 1922 р. у Наливайківці був арештований М.П. Швед. Всіх трьох було розстріляно за антирадянську діяльність.

На грудень 1925 р. у Наливайківці мешкало 2 520 осіб. До складу сільради також входили Наливайківська німецька колонія (192 мешканці) та Почепин (279 мешканців).

У 1926 р. у Наливайківці мешкало 2 372 осіб. До складу Наливайківської сільської ради входили хутори Улянівка (на початку 1926 р. було перейменовано німецьку колонію) (226 мешканця, з них 196 німців), Почепин (284 мешканців) та Ферма (його було утворено на початку 1926 р.) (231 мешканець).

У 1926 р. в Наливайківці створюється два колгоспи. У 1930 р. комуна «Сила» перетворюється у колгосп. Таким чином на середину 1930-х рр. у селі функціонувало три колгоспи. Однак не всі мешканці Наливайківки були згодні віддати власне майно державі. Як результат у селі починається хвиля розкуркулень та репресій. За період 1930 – 1932 рр. згідно документів ГДА СБУ було розкуркулено одного мешканця Наливайківки (Микола Пархоменко) та до різних мір покарання було засуджено 9 осіб (Микола Булах, Андрій Вірозуб, Павло Климчук, Ізабелла Крижанівська, Іван Пархоменко, Павло Савран, Іван Черниш, Василь Швед, Петро Чепелик).

У 1930 р. було створено ліспромгосп, де працюючим видавали заробітну плату продуктами харчування. Це і врятувало більшість робітників ліспромгоспу від Голодомору 1932 – 1933 рр.

Ця страшна подія в історії України не оминула Наливайківку. Восени і на початку зими 1932 р. організована сільською владою бригада активістів вимітала все із сільських помешкань, руйнувала будинки, залізними штирями вишукувала всі схованки в землі. Забирали останній окраєць хліба, останню квасолину. За свідченнями старожилів М.М. Швеця, З.М. Капустенко більшовики сформували цю армію «опричників» з бродяг і ледарів, які ніде не працювали.

Коли прийшов штучно організований голод, не лише наливайківці, а й люди з багатьох прилеглих сіл йшли в лісгосп у надії влаштуватись на роботу і якось вижити, але прийняти всіх бажаючих не було можливостей. Люди їли котів і собак, кору і листя дерев, бур’яни. Хоч облік було заборонено вести, але вважається, що помер кожен третій житель села (близько 600 мешканців).

Високу смертність у Наливайківці можна пояснити тим, що у листопаді – грудні 1932 р. колгосп «Сила» був занесений на «Чорну дошку».

«Чорна дошка» – це статус села, який передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду українського народу 1932—1933 рр. Присвоювався комуністичним режимом населеним пунктам, які чинили опір примусовій колективізації, масовим актам беззаконня влади, зокрема повного вилучення харчових продуктів у мешканців села, що призводило до голодної смерті громадян.

Статус «Чорної дошки» присвоювався на рівні обласних центрів ЦК КПУ за поданням районних та сільських органів комуністичного управління. Його «надання» чи «зняття» слугувало інструментом упокорення цивільного населення, створення умов для масового та глибокого голодування всіх мешканців регіону.

Не встигли мешканці Наливайківки оговтатися від Голодомору, як у селі розпочинається чергова хвиля репресій. Тут цей період був чи не найдовшим у Макарівському районі. За 1937 – 1940 рр. було засуджено до різних вироків 8 осіб: Харитон Булах, Арнольд Вирх, Олександр Загурський, Яків Кривущенко, Ертман Міллер, Тиміш Швед, Михайло Савран та Михайло Щербина. Двоє останніх були розстріляні радянською владою у вересні 1937 р. у Биківні під Києвом.

Після 1917 р. чотирикласну земську школу переведено до категорії семирічки. Першим директором було призначено В.П. Горак. У школі було організовано комсомольський осередок. Комсомольці вчились самі і вчили інших, організувавши в селі лікнеп. У 1932 р. в Наливайківській школі вчився у сьомому класі відомий український поет, письменник і драматург О.М. Підсуха. У романі у віршах «Поліська трилогія» читаємо рядки: Син чотири закінчує класи. Хоче далі учитись А де? – Краще хай в Наливайки іде – В семирічку, а не в свинопаси, – Радив їй голова. І хлопчина Вісім верств – в Наливайки й назад – Одміра, не шкодуючи п΄ят. Хоч гроза, хоч мете хуртовина. Перед Другою світовою війною наставником семирічки був І.Й. Яременко.

1 вересня 1939 р. гітлерівська Німеччина розпочала Другу світову війну. 17 вересня Радянський Союз вступає у війну проти Польщі, а у листопаді розпочинає конфлікт проти Фінляндії. Мешканці Наливайківки були учасниками цих бойових дій. Проте на жаль не всі вони повернулися до дому. Так у лютому 1940 р. зник безвісті у снігах Суомі молодший командир Іван Яценко.

А уже 22 червня 1941 р. розпочинається німецько-радянська війна. Досить швидко фронт підійшов до Наливайківки. Уже 10 липня 1941 р. село було окуповане гітлерівськими війська. Однак ще майже тиждень йшли бої поблизу Наливайківки, оскільки німецькі війська не могли взяти село Королівка.

Зі встановленням гітлерівського режиму Наливайківка увійшла до складу підрайону Ніжиловичі. Гітлерівцями була створена сільська управа, до складу якої також було включено х. Почепин.

Хоч гітлерівська влада і обіцяла скасувати радянську колгоспну системи, однак колективне господарство продовжувало функціонувати. За німецького панування головним завданням було здавання молока на молокозавод у Макарів.

8 осіб гітлерівцями у період окупації було розстріляно, а понад 200 вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Поблизу Наливайківки у період гітлерівського панування у 1943 р. проходило партизанське з’єднання під командуванням Сидора Ковпака. За даними місцевих краєзнавців 18 мешканців Наливайківки брали участь в русі Опору. Однак у списку на отримання партизанського квитка у 1968 р. не внесено  жителя Наливайківки.

8 листопада 1943 р. гітлерівці були вигнанні з Наливайківки. Під час бою було спалено 6 будинків у селі та загинуло 9 радянських військовослужбовців, яку були поховані у двох братських могилах.

З поверненням радянська влада розпочинає пошук ворогів народу, які співпрацювали з гітлерівцями. У результаті судових процесів двоє мешканці Наливайківки було засуджено: Ганна Щербина (5 років позбавлення волі) та Павло Булах (розстріл).

600 жителів села боролися на фронтах  Другої світової війни. 194 особи полягли смертю хоробрих, 161 – нагороджений орденами і медалями.

У Наливайківці розпочинається відбудова. Поновила роботу сільська рада. Першим повоєнним головою ради був Заєць. У 1950 р. до складу ради було передано х. Зурівка.

Досить швидко повернулися до мирного життя місцеві колгоспи. З перших повоєнних голів відомо лише прізвище Івана Булаха, який очолював колгосп «1 Травня». У перші повоєнні роки у Наливайківці було створено четвертий колгосп ім. Шевченка. У 1947 р. згідно матеріалів районної газети нараховувалося п’ять колгоспів: «Сила», ім. Сталіна, «Червона нива», ім. 1 Травня, ім. Шевченка. Про долю колгоспу «Червона нива» на сьогодні нічого невідомо. 28 січня 1950 р. колгосп ім. Сталіна був об’єднаний з колгоспом «Перемога» (х. Зурівка). У червні 1950 р. три колгоспи ім. Сталіна, «Сила» та «1 Травня» були об’єднанні в один – ім. Сталіна. У грудні 1950 р. колгоспи ім. Сталіна та ім. Шевченка були об’єднанні в один – ім. Сталіна (голова Вуліс). У 1953 р. при колгоспі було відкрито клуб. У грудні 1953 р. від наливайківського колгоспу було відокремлено колгосп х. Ферма. У 1956 р. у колгоспі видавалася газета «Колгоспна правда». У січні 1962 р. колгосп отримав нову назву «Родіна».

У листопаді 1943 р. поновлюється навчання в місцевій школі. Першим післявоєнним директором був Г.П. Саленко. У 1950-х рр. було призначено М.Т. Кравченка. Він разом з дружиною проживав у приміщенні школи. Вимогливість до себе, увага до людей, виховання учнів справжніми громадянами і, що найважливіше, – людьми – таке кредо педагогічної діяльності Миколи Тодосьовича. Продовжив свою педагогічну працю в рідному с. Андріївка. Відмінник народної освіти УРСР, нагороджений медаллю «За трудову доблесть» Микола Тодосьович мав високий авторитет серед учнів та односельчан. З 1958 р. один рік директором школи працювала О.І. Романівська 1959 р. до Наливайківської восьмирічної школи прибуває новий директор – О.І. Вареник. 17 років він очолював педагогічний колектив. Займаючи активну позицію в житті, вмів будувати ділові і доброзичливі стосунки в колективі. Добрим словом згадують Олександра Івановича наливайківці. У 1976 р. директором школи призначено К.А. Ремезовського. Під його керівництвом 1981 р. вперше в Макарівському районі було побудовано нову школу зусиллями колгоспу «Родина», який очолював В.Г. Гришко. За педагогічну діяльність Костянтин Антонович був нагороджений відзнакою «Відмінник освіти України».

У 1965 р. населення Наливайківки становило 1 629 осіб. У селі діяв фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, восьмирічна школа (16 вчителів), клуб на 300 місць з стаціонарною кіноустановкою, драматичним, хоровим та спортивним гуртками, бібліотека, відділення зв’язку, ощадна каса, два магазини. У 1965 р. було покладено асфальт на шляху Наливайківка – Макарів.

У 1966 р. у Наливайківці мешкало 1 617 осіб, а у 1967 р. – 1 592.

У 1969 р. відкрито дитсадок на 50 дітей. У 1970 р. побудовано лазню. У 1971 р. побудовано аеродром для с/г авіації.

У 1971 р. в с. Наливайківка мешкало 1 470 осіб.  У селі функціонували восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека.

У 1978 р. в с. Наливайківка було відкрито нове приміщення дитячого ясел-садка.

У 1979 р. Радянський Союз розпочинає війну в далекій країні Афганістан. Двоє мешканці Наливайківки виконували свій інтернаціональний обов’язок у цій азіатській країні: Микола Марченко та Сергій Омельченко.

15064061_1221663774564999_919867436_oНе залишалися осторонь мешканці Наливайківки і під час аварії на ЧАЕС. Багато жителів села пішли ліквідовувати аварію на атомній станції.

Говорячи про Наливайківку слід згадати, що у селі народилася і жила Марта Романченко, яка народила та виховала 18 дітей (у 1940 р. нагороджена орденом «Мати-героїня»). Маємо надію що і незалежній Україні Наливайківка виховає не менше видатних постатей.

к.і.н. Віталій Гедз

Коментарі

Напишіть відгук