Історія села Королівка

15540276_1253733318024711_684422238_o

На початку ХХ ст. у с. Королівка розташовувалося 177 дворів, у яких мешкало 1257 осіб (641 – чоловік та 616 – жінок). Село належало А.С. Савченко. У Королівці нараховувалося 2 404 десятин землі (1 360 – поміщика, 1045 – селян). Основним заняттям у селі було хліборобство. І поміщик і селяни використовували трьохпольну систему.

На 1900 р. у Королівці була одна церква, школи грамоти та два вітряних млини (поміщика А.С. Савченка та селянки Л. Михаленкової). У кожному млині працювало по одному робітнику. Також у селі дія хлібний магазин.

Напередодні російсько-японської війни 1904 – 1905 рр. А.С. Савченко продає свою власність у с. Королівка поміщику Каленському, багатію Якову Омельчуку, липівському священику Жуковському, нотаріусу з Макарова та іншим багатіям.

У 1913 р. у Королівці мешкало 1 257 осіб. Працювало 5 бакалій.

На 1917 р. великих поміщиків у Королівці не було. Проте були великі селянські господарства, що мали десятки гектарів землі, сільськогосподарські машини. У селі працював маслозавод, який мав власні молочні пункти, олійниця (олію робили з рапсу, який вирощували у великій кількості). Також продовжували роботу, вище згадувані два вітряних млини, один навпроти кладовища, інший – по сучасній вулиці Петровського.

У 1917 – 1920 рр. Королівка, як і вся Макарівщина переживала часи Визвольних змагань. Із-за близького розташування села до лісових масивів, події тут вирували. Так сьогодні уже відомо, що в 1919 р. перед черговим поверненням радянської влади у Королівці був штаб отамана Мордалевича. Про це свідчать 2 ящика листівок захоплених більшовиками. 21 листопада 1921 р. через Королівку проходив відомий отаман Орлик.

А тому не дивно, що радянська влада у селі починається закріплюватися лише на початку 1920-х рр. У липні 1920 р. було створено ревком на чолі з М. Міщенком. У тому ж році було створено комнезам. У 1923 – 1924 рр. – споживче, молочарське і кредитне товариства, які кооперували жителів села для збуту сільськогосподарської продукції, а також постачали їм промислові товари. Так, кредитове товариство надавало гроші, сільськогосподарські машини, сортовий посівний матеріал, реманент, племінну худобу. Селяни повертали кредити грошима.

У 1926 р. в Королівці проживало 1738 осіб.

На 1 січня 1927 р. згідно статистичним даним у селі мешкало 1 782 особи. До складу Королівської сільської ради також входили хутори: Десятки (174 особи), Попове (20 мешканців), Чоповського (16 жителів).

У 1928 р. в селі було створено комсомольську організацію, у 1929 р. – кандидатську групу, яка належала до партосередку Наливайківки. Також у 1929 р. ініціативна група з п’яти осіб, до якої входили, зокрема, Т.С. Степанчук, П.Н. Заєць, С.П. Левченко, створила комуну «Ленінський шлях». Незабаром членами комуни стали приблизно 85 % господарств села. Першим головою було обрано Т.С. Степанчука.

Проте не всі селяни виявляли бажання вступати до комуни. Як результат у 1929 – 1930 рр. по селу прокотилася хвиля розкуркулення в результаті якої у 28 місцевих мешканців було відібрано всю власність. Частину прізвищ постраждалих сьогодні вдалося встановити. Зокрема це: Г.Я. Вдовенко, Є.І. Левченко, Х.Т. Левченко, І.Н. Михайленко, К.Н. Михайленко, Д.М. Міщенко, К.Т. Петрушенко, Д.Є. Півень, П.С. Шкоденко. Розкуркуленні чинили опір радянській владі. Зокрема було вбито активіста села Д.М. Петренка, який входив до спеціальної бригади, яка проводили розкуркулювання.

У 1932 р. комуну було реорганізовано в колгосп «Ленінський шлях». Разом з тим у селі виник і другий колгосп ім. Сталіна.

У той же рік у селі розпочинається Голодомор. За матеріалами Державного архіву Київської області встановлено, що від голоду в Королівці померло 50 осіб.

Не встигли мешканці села відійти від великої кількості смертей. Як по Королівців прокотилася хвиля репресій. У 1937 – 1938 рр. були засудженні у селі 18 осіб: М.Ю. Іванченко, Т.Г. Іванченко, О.А. Клокун, У.П. Левченко, Я.І. Левченко, А.Х. Петрушенко, Д.Є. Сидоренко, К.М. Сидоренко, Г.А. Шкоденко, Д.П. Шкоденко, О.П. Шкоденко, В.С. Іванченко, І.А. Міщенко, М.І. Міщенко, С.І. Міщенко, Г.Т. Петрушенко, Т.О. Петрушенко, Є.Г. Письмак. Останніх сім осіб було розстріляно. І.А. Міщенко та С.І. Міщенко страчені та похованні у Биківні (м. Київ).

Наприкінці 1930-х рр. своїми досягненнями славилися передовики колгоспного виробництва. Серед них А.М. Сидоренко нагороджена медаллю «За трудову доблесть», Ф.А. Заєць неодноразово премійована колгоспом за добру працю.

1 вересня 1939 р. нападом Третього райху на Польщу розпочалася Друга світова війна. 17 вересня 1939 р. у війну вступить Радянський Союз. А у листопаді 1939 р. СРСР розпочне воєнну кампанію проти Фінляндії. Серед учасників війни в Суомі був мешканець Королівки Ф.Т. Степанчук. Під час бойових дій він потрапить до полону, а з закінченням війни у березні 1940 р. буде звільнений. Проте у 1942 р. Ф.Т. Степанчук буде заарештований та позбавлений волі на період німецько радянської війни. Причиною цьому послужило перебування у фінляндському полоні. Звільнений у 1946 р.

22 червня 1941 р. розпочинається німецько-радянська війна. Досить швидко гітлерівці дійшли до Макарівщини. Уже 14 липня гітлерівці (військова розвідка) увійшли до Королівки. Але їх панування у селі було не довгим.

У липні 1941 р. 27-й стрілецький корпус, у склад якого входили 171 стрілецька та 28 гірськострілецька дивізії, повинен був нанести контрудар з Бородянка на південь, в напрямку Макарова, по угрупованню ворога яке підійшло до Києва. Лівий, відкритий фланг корпусу упирався в Здвиж. Було наказано наступати вздовж східного берега Здвижа.

У результаті контрнаступу 16 липня війська 28 гірськострілецького корпусу підійшли до с. Королівка, де зав’язалися кровопролитні бої. Вони продовжувалися до початку серпня 1941 р. Незважаючи на те, що ввечері 21 липня гітлерівці все ж окупували село, зіткнення двох армій продовжувалося на полях між селами Королівка, Липівка, Андріївка та Наливайківка. У результаті боїв у період з 16 липня до 10 серпня 1941 р. загинуло 18 бійців та офіцерів 28 гірськострілецької дивізії.

Під час зіткнень армій основна маса жителів Королівки переховувалася в Ніжиловському лісі.

За нового режиму Королівка стала центром підрайону, який був у підпорядкуванні Макарівської райуправи. До складу підрайону увійшли: Забуяння, Волосінь, Озірщина, Новомирівка, Кодра, М. Буда, Соболівка. Також німці, не зважаючи на всі обіцянки, не закрили колгоспи. На 1942 р. згідно документів у Королівці працювали колгоспи «Ленінський шлях» та імені Сталіна. Досить цікавим є те що саме такі назви вказуються в німецьких документах періоду окупації.

Також у Королівці було організовано зливний переробний пункт, на який звозили молоко з усіх сіл, які входили до складу підрайону Королівка.

У І кварталі 1942 р. гітлерівці на всій окупованій території провели перепис населення. Не залишилася осторонь і Макарівщина. Проте на сьогодні в архівах з усіх сіл району збереглися дані лише про перепис у Королівці. Однак слід сказати, що він не повний і містить дані лише про населення по кутку № 2 і № 3. Також у Державному архіві Київської області збереглася подвірна книга с. Королівка, у якій описано оплату податків по кожному будинку.

У гітлерівського режиму було більше негативних сторін ніж позитивних. Так згідно Хронологічної довідки від Королівської сільської ради за 1944 р. у селі окупантами уже в перші дні були спалені свинарня, вівчарня та дві конюшні. Також нацистами перед відступом було спалено 178 будинків та 100 сараїв. У місцевого населення гітлерівці на два роки відібрали 350 овечок та 700 курей.

За період свого панування окупанти вбили 15 осіб та вивезли на примусові роботи 150 осіб.

Тема участі місцевого населення в Русі Опору на сьогодні є маловивченою. У документі від 1944 р. голова сільської ради написав: «партизанські загони особливого героїзму в с. Королівка не проявляли». У 1968 р. партизанський квиток отримали лише двоє мешканців села Х.П. Слухай та Н.Л. Обідовська. Також відомо, що Н.П. Заєць допомагав місцевим партизанам одягом, продуктами харчування, за що і був розстріляний окупантами.

Однак уже у 2001 р. Г. Шулькевич у своєму дослідженні стверджує, що 15 розстріляних осіб у Королівці були місцевими партизанами. Проте їх прізвищ він не називає.

Учасника Другої світової війни стало 483 мешканці Королівки. З них 218 осіб загинуло на полі бою. За проявлені мужність та героїзм 125 осіб нагороджено орденами та медалями.

9 листопада 1943 р. Королівка була визволена силами 17 гвардійського стрілецького корпусу (командир Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант А.Л. Бондарєв) 60 армії 1 Українського фронту. Під час визволення села загинуло 197 військовослужбовців (1 офіцер та 196 рядових), які були поховані у чотирьох братських могилах у центрі села.

15497810_1253733371358039_1236866220_nОднак з визволенням для Королівки не розпочалося мирне життя. У 1944 р. колгоспника Г.Я. Шкоденка, нібито за співпрацю з окупантами було засуджено на 10 років позбавлення волі.

Враховуючи, що поряд з Королівкою знаходиться великий лісовий масив, у 1945 – 1950 рр. у село досить часто навідувалися повстанці УПА. Так 26 червня 1950 р. згідно донесень радянських спецслужб місцевий зливний молочний пункту був пограбований члена боївки «Будько».

У серпні 1950 р. в Королівці силами міліції була ліквідована оунівська молодіжна група «Українська демократична партія». Було заарештовано 10 осіб: А.О. Заєць (1917 р.н.), А.І. Іванченко (1932 р.н.), Я.Д. Іванченко (1931 р.), П.Ф. Клокун (1930 р.н.), О.П. Левченко (1924 р.н.), П.Д. Левченко (1931 р.н.), А.Д. Лещенко (1909 р.н.), Д.Я. Михайленко (1925 р.н.), А.К. Міщенко (1930 р.н.), В.І. Петрушенко (1929 р.н.). Згідно документів організатором групи був П.Ф. Клокун, а керівником – В.І. Петрушенко.

Цікавим є той факт, що А.О. Заєць та О.П. Левченко у роки Другої світової війни служили в лавах Червоної армії. Перший за мужність та героїзм проявлені на полі бою був нагороджений орденом Червоної Зірки, а другий – медаллю «За бойові заслуги».

При арешті у них було знайдено книгу Г. Коваленка «Українська історія. Оповідання з історії України», антирадянські рукописи В.І. Петрушенка, револьвер «Наган» 1927 р. та п’ять бойових патронів до нього, три обрізи радянських гвинтівок (один пошкоджений) та 11 патронів до них, один обріз німецької гвинтівки та 10 патронів до нього й німецьких ніж з піхвами.

На допиті члени УДП вказали, що їхнім головним завданням було протистояти радянському режиму. Учасники УДП виготовляли та розповсюджували серед населення антирадянські листівки, збирали зброю. Також вони намагалися встановити зв’язок з представниками ОУН та УПА. Для цього навіть В.І. Петрушенко та А.І. Іванченко у серпні 1948 р. їздили до Західної України. Але зв’язків налагоджено не було.

Проте крім антирадянської пропаганди окремі члени групи займалися розбоями. Так протягом 1949 – 1950 р. П.Ф. Клокун, О.П. Левченко, П.Д. Левченко, А.К. Міщенко здійснили збройне пограбування магазину в с. Новомирівка та магазину й контори колгоспу «Молодий більшовик» в с. Андріївка.

Усіх заарештованих було засуджено на 25 років позбавлення волі. Також А.О. Заєць та О.П. Левченко були позбавлені всіх нагород.

Але весь термін засудження члени УДП не відсиділи. Д.Я. Михайленко, Я.Д. Іванченко, П.Ф. Клокун, П.Д. Левченко були звільнені у 1956 р., О.П. Левченко у 1957 р. А.К. Міщенко у 1958 р., А.І. Іванченко у 1961 р., В.І. Петрушенко у 1962 р.. Де і як відбували ув’язнення А.О. Заєць та А.Д. Лещенко не відомо.

З десяти членів УДП після відбуття терміну ув’язнення лише троє повернулися в рідне с. Королівка: П,Ф. Клокун, П.Д. Левченко та О.П. Левченко.

У 1968 р. після кількох апеляцій справа проти Д.Я. Михайленка була закрита, а він – реабілітований. У 1992 р. після проголошення незалежності України було подано апеляцію на інших членів УДП.

Як результат В.І. Петрушенко та Я.Д. Іванченко були реабілітовані. Щодо інших членів УДП, то після детального вивчення справи було схвалено рішення: «Постановлением Президиума Киевского областного суда от 19 марта 1992 г. приговор Военного трибунала войск МВД Киевского округа от 5 – 6 февраля 1951 г. в части осуждения по ст. ст. 54-І «а», 54- ІІ УК УССР отменен, делопроизводством в этой части обвинения прекращено за отсутствием в их действиях этого состава преступления, а в остальной части приговор оставлен без изменений, так как ст. 56-17, 196 УК УССР, ст. 4 Указа ПВС СССР от 4 июня 1947 г., под действие Закона Украины «О реабилитации жертв политических репрессий на Украине» – не подпадают».

Іншими слова з нереабілітованих членів УДП були зняті звинувачення в антирадянській пропаганді, але покарання за збройні грабунки були залишені.

Приклад націоналістичної молодіжної організації «Українська демократична партія» доводить два факти в історії Макарівщини. По-перше, збройна боротьба на території району не завершилася у 1943 р. з його визволенням від нацистів. Націоналістичні групи продовжували свою діяльність на теренах краю до середини 1950 р. По-друге, слід визнати що досить часто націоналістичні групи та кримінальні елементи поєднували свою діяльність. Як результат досить часто організації, які на теренах Макарівщини проводили антирадянську пропаганду, багатьом жителям  запам’яталися і збройними грабунками. А тому нині не завжди є можливим реабілітувати всіх хто по закінченню Другої світової війни мав стосунки до націоналістичних груп. Незважаючи на всі негаразди у 1943 р. Королівка починає відбудовуватися. Руйнування були великими, однак відразу відновлюють свою роботу місцеві колгоспи «Ленінський шлях» та імені Сталіна. Головою останнього був обраний В. Заєць.

У 1950 р. королівський колгосп ім. Сталіна був об’єднаний з колгоспом «Червона Зірка» (с. Озірщина). Проте у 1952 р. вони знову були роз’єднанні на два ім. Сталіна (с. Королівка) та ім. Будьонного (с. Озірщина). У 1959 р. колгосп ім. Сталіна буде об’єднано з колгоспом ім. Б. Хмельницького (х. Ферма) у колгосп «Росія». У цей час в колгоспі видається газета «Колгоспна правда». На 1965 – 1967 рр. колгосп «Росія» займав у районі одне з провідних місць по виробництву молока.

У 1954 р. до складу Королівської сільської ради увійшла Новомирівська сільська рада.

У 1958 р. Королівське сільське споживче товариство увійшло до складу Липівського товариства.

У 1961 р. в с Королівка утворено ясла-садок на 3 групи на 70 дітей. Згодом їх буде закрито. Знову ясла-садок відкриють у 1978 р. Однак незабаром знову закриються. Втретє ясла-садок буде відкрито у 1987 р. уже у новому приміщенні.

У 1964 р. в селі було відкрито двоповерховий будинок культури на 450 місць. У ньому працювали кіноустановка, хоровий та хореографічний гурток, бібліотека та відділення зв’язку. У 1967 р. у Королівці відкрили нове приміщення школи. У 1968 р. у селі діяли фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячий садок, універмаг, підвісна дорога на птахоферму, пожежне депо.

Серед мешканців Королівки є чоловіки, які проходячи службу в лавах Радянської армії виконували інтернаціональний обов’язок. Так Г.М. Горбенко, В.М. Міщенко, В.І. Опанасенко, В.В. Полствін, В.Г. Полствін та В.П. Сидоренко були учасника радянсько-афганської війни.

У 1986 р. після аварії на Чорнобильській АЕС у Королівці приймають переселенців з забрудненої зони. У вересні 1986 р. в селі було введено в експлуатацію 50 житлових будинків, магазин, ФАП, будівництво яких проводилося трестом «Укрзахідвуглебуд». У жовтні 1986 р. – 35 житлових будинків, будівництво яких проводилося трестом «Самбірагробуд». Загалом для переселенців у Королівці було побудовано 165 будинків. Також у грудні 1986 р. у селі було введено в експлуатацію їдальню на 50 місць, будівництво якої проводилося ПМК-161 Херсоноблагробуду.

Життя у селі продовжується і мешканці Королівки з впевненістю дивляться у майбутнє.

к.і.н. Віталій Гедз

Коментарі

Напишіть відгук